У колишні часи наш працелюбний, старанний та здібний народ дуже цікаво проводив години дозвілля. На народних гуляннях, молодіжних вечорах, весіллях, котрі проводилися з великою майстерністю, національна боротьба (куреш) займала важливе місце.
Змагання борців залюбки влаштовувала кожна заможна людина. А у приготуваннях брали участь чоботарі, теслі, водоноси, ковалі. Переможців вони винагороджували плодами своєї праці. Переможцям серед дітей, маленьким лицарям, у якості заохочувального призу, окрім іншого, дарували півня. Дорослі ж заробляли барана або бугая. На змагання борців збиралося багато люду; згідно зі звичаєм, виконувалися чарівні народні мелодії. Перший борець, котрий виходив на майданчик, пританцьовуючи, запрошував позмагатися з ним когось із хоробрих хлопців. У колишні часи, борці збирались щоби випробувати свою силу, а глядачі – для того, щоби пізнати своїх героїв. Насправді, серед наших лицарів було багато вихованих, шляхетних та скромних особистостей. Розповідаючи про тогочасне життя можна привести такий приклад. Коли самий уславлений російський головокрут Іван Піддубний приїхав у Крим, то найсильнішим богатирем був Чолак-Яя. Ось, одного разу, сидячи серед кількох борців, Іван верескнув: «Хто то є Чолак-Яя? Я хочу з ним боротися!» Але лобуряка Іван ще не встиг закінчити цю фразу, як хлопак, котрий тихенько сидів поряд, правицею, на якій було лишень три пальці, зробив жест, котрим запрошував російського велетня на майданчик змагань. Внаслідок такого дефекту руки, він і отримав прізвисько Чолак-Яя («чолак» – людина з понівеченою рукою, – прим. Пер.) Тоді Чолак-Яя переміг знахабнілого Івана Піддубного. Він тричі приймав участь в народних гуляннях, заробив медалі. Останню свою медаль Чолак-Яя здобув у 1926 році.
Ще одним з наших відомих богатирів був Рамазан-пахлаван. Коли він був 12-річною дитиною, то прийшов у крамницю придбати залізний ланцюг. Бажаючи перевірити ланцюг на міцність, він узяв один з них і почав розтягувати – ланцюг порвався, другий ланцюг також не витримав його проби. Господар крамниці під враженням простягнув йому товстого потужного ланцюга, й сказав: «Дивись-но, оце найміцніший ланцюг». Але і цей ланцюг порвався в руках хлопчика, неначе тонка нитка. Можемо сказати, що Рамазан-пахлаван уславився ще в дитинстві. Він приймав участь у багатьох змаганнях, не один раз перемагав. У 74 роки Рамазан-пахлаван пішов працювати на металозавод сторожем. Там він побачив розкидані абияк чавунні 200 кілограмові болванки. Одного разу вночі він їх позбирав та акуратно склав. Робітники, коли прийшли вранці на роботи були зчудовані такому порядку.
У згоді з нашими чудовими національними звичаями, національна боротьба знову відроджується у наш час у древньому Бахчисараї. Цю справу з великим ентузіазмом розпочали місцеві жителі Сервер Сейдалієв та Осман Аблаєв. Закінчивши фізкультурний технікум в Ангрені, спортивний інструктор, майстер спорту Сервер-ага у 1987 повернувся у Крим та мешкав у селищі Чорноморське. Мешкаючи там, він почав проводити змагання з грецько-римської боротьби. Але Сервер-ага, котрий багато чув про національну боротьбу куреш, не гаяв часу, він почав збирати інформацію з цього приводу. Спираючись на розповіді тих, хто на власні очі бачив ці змагання, використовуючи фотографії, котрі залишилися з давніх часів, він прийняв рішення знову відродити цей вид спорту.
«Ніде у світі немає такої національної боротьби, як наша боротьба куреш», – говорить Сервер-ага. «Зібравши цікаві й детальні відомості про нашу національну боротьбу куреш, я та Осман Аблаєв задумали відкрити клуб «Куреш». У 1997 році, за допомогою «Зинджирли медресе» та громади «Відродження Криму», ми провели зібрання. Батькам та дітям, котрі прийшли на нього, ми пояснили нашу мету. Свої перші заходи ми проводили на міському стадіоні. Потім, за допомогою голови комітету у справах раніше депортованих народів при державній адміністрації Бахчисарайського району Рустема Чийгоза, нам виділили зал на стадіоні, куди ми й переїхали. Наше перше змагання відбулося у 1999 році в Бахчисараї, тоді ми провели своєрідну демонстрацію перед мешканцями навколишніх сіл та жителями міста. На заході були присутніми й наші співвітчизники з Румунії, вони дуже зацікавились, та поділилися інформацією, котра була в них. У 1999 році, вперше після депортації, на Рідній землі, ми провели всекримське урочисте змагання з боротьби куреш, в місті Бахчисараї. У цьому змаганні переміг мешканець Симферополя Сервер Мустафаєв, і заробив барана вагою у 97 кілограмів. Можна сказати, що й у наші дні кількість богатирів серед нас не зменшується.
Молодь з нашого клубу бере участь у всекримських змаганнях з боротьби куреш, у чемпіонаті Криму з боротьби куреш, в інших змаганнях з боротьби, котрі проводяться в Києві, Запоріжжі, Луцьку, Харкові та інших містах. У першому змаганні, котре було підготоване нашим клубом, приймало участь 20 чоловік, у другому – вже 40. А в організованих в 2001 році змаганнях прийняло участь 100 чоловік. Можемо сказати, що ці змагання прищеплюють нашій молоді інтерес до національної боротьби, до її історії, і цей інтерес з кожним днем все збільшується. Ми розповідаємо молоді про наше минуле, про життя видатних богатирів-пахлаванів, про майстерність та необхідність слідкувати за своїм здоров’ям.
Зараз в нашому клубі займається 30 молодиків. Нещодавно організація ТІКА подарувала нашому клубові у вигляді допомоги мати для боротьби. Таким чином, наша діяльність продовжується, ми намагаємося сягнути нових життєвих рубежів».
Клуб «Куреш» просить усіх людей, котрі володіють будь-якою інформацією про цю подивугідну нашу спадщину, тобто про кримськотатарську національну боротьбу куреш, поділитися інформацією, котрою вони володіють. Надсилайте ваші листи за наступною адресою: місто Бахчисарай, вулиця Пушкіна №1, клуб «Куреш».
Дінара Османова
Джерело: газета «Къырым», №8 (614), 26 січня 2001 року
Переклад з кримськотатарської:
Абдул- Къадир Нурмухамедов
пахлаван Чолак-Яя
Переможець народних гулянь у Судаку та Бахчисараї Сервер Мустафаєв із здобутим призом
